Нотатки про любовну мову війни

  • Автор запису:
  • Категорія запису:Статті

Ця невеличка доповідь була зачитана мною як доповідь-сюрприз на конференції  «Сексуальність та Війна», яка мала місце 22 листопада 2014 року в Музее Сновидений у Київі.

Цей короткий нарис присвячений темі сексуальності у межах, які доходять до смерті та проявляється у мові. Сьогодні ця вульгарно-любовна лексика досить яскраво виражена у слововживанні людей, які на знаходяться на кордоні смерті — у мові воїнів, у мові бійців. Жак Лакан казав: «Місце суб’єкта… знаходиться у «тому, що означає». Перед нами навіч дещо говориться».

Ненормативна лексика — це особливе «дещо», особливе «те, що означає», слова, які вважаються в нашій культурі грубими та вульгарними виразами. Частина цих слів — це найменування «непристойних», соціально табуйованих частин тіла, так звані «соромливі слова», а частина — найменування процесу здійснення статевого акту або фізіологічних випорожнень. Ненормативна лексика є сексуальною, сексуальною настільки відверто та оголено, що наша культура її репресує, виводячи з зони цивілізованого спілкування.

Не викликає подиву, що заборонені слова та вирази, витіснені з меж культурного поля, використовуються для найменування найсильніших, найбільш емоційно забарвлених почуттів, дій або людей, по відношенню до яких виникають ці сильні почуття.

——-

Найрозповсюдженіший, банальний приклад, який часто вживається сьогодні — це те слово, яке, можливо, не було вам відоме рік тому. Це слово було рідковживаною загальною назвою, якою визначався цілий клас предметів, наприклад: дурний, нікчемний, неприємний чоловік; або рідше: чоловічий статевий орган великого розміру.

Це слово в його новому значення вперше вжили футбольні уболівальники з Харкова, і воно стало асоціюватися з людиною, що перевернула цілий пласт уявлень народів України, Росії, та й світу, про сучасну реальність, про цінності, про ідентичність. Це викликало надзвичайно сильні емоційні реакції у величезної кількості людей. Ці емоції вимагали виходу, вони мали бути зв’язаними за допомогою мови.

Ранніше це слово використовувалось, наприклад, так: «Это чё за хуйло курит у подъезда?» або «Хуйло, нахуя дохуя нахуярил хуйни?»

Сьогодні це слово виросло до використання його як власного імені. Імені власного людини низенького зросту, президента-царя сусідньої країни.

Власне, сьогодні воно фактично й не використовується у інших контекстах. Адже сказати сьогодні будь-кому «ти – хуйло», –  це фактично сказати, що за моральними якостями адресат нагадує російського президента, і це сьогодні більш образливо, ніж, скажімо, це було ще рік тому.

МАЛЕНЬКИЙ ПУТІН СТАВ ВЕЛИКИМ ХУЙЛОМ.

Putin-Hujlo-24-04-14-11

Скандування популярної промовки можна розглядати як соковитий, фігуральний спосіб впоратися з тим розривом сенсів, який заподіяли дії сусідньої держави. Це спонтанна відповідь народу на анексію Криму, на перекручування розуміння «братства» народів, на агресію колишніх «братів», на численні смерті наших співгромадян, на те, що сьогодні ми живемо в світі війни, страху, постійної небезпеки та смертей. «Путін-хуйло» допомагає зв’язати ці сенси, вказати на адресата, винуватця, та дає чітку моральну оцінку йому та його діям.

——

Інший бік питання, який менше кидається в очі — це те «дещо», ті слова, котрими сьогодні вживають говорячи про війну ті люди, які приймають в ній участь. Лайливі слова та вирази вживаються для визначення чогось такого, що є протилежним живому та сексуальному — для визначення сенсів війни, жаху та смерті. Приймаючи посильну участь в роботі з пораненими у Ірпінському воєнному шпиталі у рамках «Психологічної кризової служби» і спілкуючись з пораненими бійцями, я звернула увагу на цікаву тенденцію у їх словотворенні. Не є таємницею, що зазвичай при описі подій, пов’язаних з військовими діями, бійці вельми широко використовують різного роду ненормативну лексику або мат (власне кажучи, у військовій обстановці мат використовується вже як повсякденна мова).

Здається, що на війні розрив зі звичайними уявленнями про реальність є таким значним, що звичайними словами його ні за що неможливо змалювати, слова відступають перед жахом Реального.

В таких обставинах людина вдається до забороненої, табуйованої мови, яка нібито є «виразнішим» еквівалентом звичайної мови, а тому сприяє «зв’язуванню» розриву між нестерпним жахом актуальної ситуації та повсякденною реальністю людини, в якій вона здатна існувати.

У такій мові часто використовуються евфемізми, які дозволяють яскравіше та більш насичено, висловити за допомогою образного мовлення ту силу розриву з буденним життям, з якою людям доводиться стикатися в умовах війни. Так, наприклад, вираз «бігати по передку» — означає швидке пересування на передовій. Грайливість фрази ніби прикриває смертельну небезпеку такого пересування, дозволяє стати у позицію нехтування небезпекою, що дозволяє зробити її менш важкою для психіки.

Цікава також фраза «добре вставити ворогам», в якій вдала військова операція, перестрілка, де «чужих» загинуло більше, ніж «своїх» змальовується словами, які виражають якісний, успішно здійснений статевий акт, в якому той, хто розповідає про таку ситуацію займав активну позицію та отримав задоволення.

«В’їбати сепарам» — вистрелити з артилерійської зброї. «В’їбати» — це, власне кажучи, скорочена форма від «віїбати».

Дійсно , «Я НА ТОБІ, ЯК НА ВІЙНІ, А НА ВІЙНІ, ЯК НА ТОБІ».

Сюди ж можна віднести приклади, коли зброя називається жіночими іменами. З історії нам відомо про страшну зброю «Катюша», яка допомогла нашій армії виграти Другу Світову війну. Нещодавно у соцмережах з’являлася інформація про передачу «кіборгам» з донецького аеропорту новітніх снайперських гвинтівок, використання яких проти атакуючих сепаратистів змусило останніх не ходити, а бігати по полю. Бійці ласкаво охрестили гвинтівки жіночими іменами «Вікуся» та «Оля». Можна собі уявити наскільки любовним є ставлення бійців до цих «дівчат», завдяки смертоносності котрих воїни отримують шанс на виживання у повсякденному непроглядному пеклі аеропорту.

—–

Окрім вищезгаданих прикладів сексуального забарвлення військової лексики, бійці вдаються до створення неологізмів, нібито старі вірні лайливі слова вже перестають бути достатньо виразними для досягнення необхідної мети.

Так, усім нам відоме слово, яке змальовує щось, що не піддається ніякому опису, ніякому порівнянню, надзвичайне, швидкий кінець. Це лайливе слово «п … ць». Воно утворилося від простонародної ненормативної назви жіночого статевого органу «п…да», яке нерідко вживається у аналогічному значенні. Іноді про складну ситуацію кажуть, що когось або щось вкрило цим самим органом.

Сьогодні для опису найстрашнішого моменту на війні, пекельного котла або ситуації на кшталт обстрілу позицій вогнем «Градів», від яких здається неможливо врятуватися, використовують слово, яке я раніше ніколи не зустрічала. Його значення можна знайти лише у словниках нових або народних слів російської мови — це дозволяє віднести слово до неологізмів.

Це слово «ПИЗДОРІЗ». Це дуже потужне «те, що означає», яке несе у собі додатковий зміст. Мені вдалося знайти в народних онлайн-словниках два його тлумачення.

Перше, найчастіше вживане — це надзвичайна подія з летальними наслідками або жахлива для людини ситуація. Наприклад:: «Пиздец, когда попадаешь в пиздорез. Пиздец, когда в грудь разрядят обрез».

Друге, більш рідко вживане значення – це статевий орган.

Я зупинюся на аналізі першого значення, оскільки не стикалася з використанням цього слова у другому сенсі, тому поки що він не є цікавим.

Слово «Пиздоріз» складається з двох складових. Перша його частина — це орган, а друга — це дія.

До назви частини тіла додається якийсь акт насилля по відношенню до нього. Невідомий народний тлумач пояснює: «ось є слово пиздець — це коли все хуйово, а пиздоріз — це коли мега хуйово, аж так, що просто жерсть».

Начебто жіночий статевий орган, який сам по собі є фантазматично кастрованим у людській психіці з одного боку, але з іншого боку — каструючим, таким, що погрозливо заковтує фалос (наче «зубаста вагіна»). Цей орган у слові «пиздоріз» піддається додаткової кастрації, ще більше, до стану м’яса, до зникнення людського сенсу, до «ніщо», до смерті.

Апелюючи до Лакана та Маркізу де Сада *, можна сказати, що орган ріжуть до стану цього «ніщо», до кінцевого пункту усілякої насолоди. Бо ідучи до лежачої у центрі всякої насолоди порожнечі, до «ніщо», по мірі доступу до неї, тіло ближнього розчленовується.

После града

—–

Розмірковуючи про все вищезгадане, я прийшла до думки, що «те, що означає» жіночого роду та «те, що означає» сексуальності на війні є чудернацьким переплетінням потягів до життя та смерті. У цьому преплетінні життя та де сексуальність прагнуть піднестися над руйнуванням, хаосом і тліном та перемогти їх. У цьому сплетінні потяг до життя являє собою агресивний сексуальний прояв, перемогу над смертю, розпадом, розчленуванням та небуттям активного, тілесного сексуального акту, що дарує життя.

В умовах війни внутрішня боротьба потягів у людині дістається крайньої межі, межі насолоди, за якою — смерть. Ця межа знаходить своє відображення у мові за допомогою такого «того, що означає» як «пиздоріз».

На завершення доповіді хотілося б додати, що у певному сенсі гвинтівки «Вікуся» та «Оля» у нашій сьогоднішній ситуації — це не просто зброя, яка носить імена дівчат. Це «того, що означає» таких понять як життя та надія. Надія на життя, яке вдасться захистити та відвоювати.

І оскільки ведення воєн є настільки необхідним для людства, то хочеться сподіватися, що в майбутньому ми зможемо вести їх у фейсбуці, наприклад. За допомогою слова, а не гранати.

Фейсбук-воин

Клімчик Оксана
Психоаналітик фрейдо-лаканівської орієнтації, член Української Асоціації Психоаналізу
м.Київ, листопад 2014.

————————————————————————–

—————————————————————————

*Лакан Ж. «Этика психоаналізу» (Семінари: Книга VII (1959-60)). Пер. з φρ./ А. Чорноглазова. М.•. Видавництво «Гнозіс», видавництво «Логос». 2006. — 416 с.

** Чому здається, що у цьому слові ріжеться саме орган, а не ріжуть ним? До цього апелює сама логіка побудови слів у російській мові. Якщо замінити першу частину на будь-яке інше слово, наприклад, каменерєз, волнорєз, хлєборєз, то немає сумнівів, що йдеться саме про різання каменю, хвиль, хліба.