Оксана Клімчик
«Тільки любов боронити від страху.
Але хто (що) захистити від страху саму любов?».
Оксана Забужко.
Ця коротка стаття випереджає моє дослідження, намічене на наступні кілька років, яке я хочу присвятити необхідності розрізнення питань статі (біологічно заданої), роду (жіночого та чоловічого) та сексуальної орієнтації.
“Гомосексуалізм – це біологія”. “Гомосексуальна орієнтація генетично закладена в людині при народженні, що вчені вже давно довели”. “Гомосексуалізм – не хвороба, тому що він був офіційно виключений зі списку хвороб ВООЗ ще багато років тому”.
Ці та подібні до них тези можна сьогодні знайти у великих кількостях на спеціалізованих та новинних сайтах, у статтях та коментарях до них, які присвячені проблемі так званої «пропаганди гомосексуалізму». Ці тези звучать з боку людей, які намагаються захистити право вільного вибору як сексуального об’єкту партнера своєї статі. А психоаналіз дозволяє зрозуміти питання статі та сексуальної орієнтації, не протиставляючи норму патології.
Питання гомосексуального вибору, а скоріше вільного сексуального вибору партнера дорослими, яке здійснюється добровільно, сьогодні не є пустим. Швидше навпаки, воно стає дуже актуальним на тлі двох тенденцій протилежної спрямованості, що спостерігаються у демократичних країнах та пост-радянських країнах.
У Європі та у Північній Америці, тобто. у країнах західної демократії спостерігається стала тенденція до законодавчого визнання гомосексуальності як суспільної норми сучасності. Прикладами цієї тенденції можна вважати:
• Скасування кримінального переслідування сексуальних відносин між представниками однієї статі у низці європейських країн, починаючи з 30-х років минулого століття (Франція, Польща, Швеція та ін.).
• Вилучення гомосексуалізму зі списку психічних захворювань DSM Американською психіатричною асоціацією у 1974 році
• У 1989 р. вперше у світі в Данії були узаконені одностатеві союзи, а наступний крок — одностатеві шлюби — були вперше введені в Нідерландах у 2001 р., а потім ще в шести європейських державах: у Бельгії (2003), в Іспанії (2005) , у Норвегії та Швеції (2009), у Португалії та Ісландії (2010)
• Зрештою, ухвалення закону під назвою «Шлюб для всіх» у Франції у 2013 році, який дав право геям та лесбіянкам реєструвати офіційні шлюби, а також усиновлювати дітей.
В Україні та Росії, після короткої спроби стати на шлях лібералізації сексуальних та суспільних відносин (12 грудня 1991 року Україна першою з країн СНД скасувала статтю КК за гомосексуальність, а 3 червня 1993 року відповідні зміни внесла до кримінального кодексу Росія), поряд з тенденцією до повернення авторитаризму спостерігається тенденція повернення до так званих «традиційних» цінностей, які включають засудження гомосексуальності як збочення, і включають наміри держави здійснювати прямий нагляд за сексуальним життям громадян. Прикладом можуть бути два одіозні закони, спрямовані за заборону пропаганди гомосексуалізму, вже прийнятих у Росії, які називаються «Про пропаганду нетрадиційної сексуальної орієнтації серед неповнолітніх» та «Про захист почуттів віруючих».
В Україні ж внесено до Ради та прийнято у першому читанні Законопроект Царькова «щодо захисту прав дітей на безпечний інформаційний простір».
При цьому в обох країнах спостерігається нечисленна, хоч і яскрава активність проти подібної законотворчості та досить агресивна та численна активність на підтримку «традиційних цінностей». Наявний регрес у суспільних відносинах.
Читаючи обговорення цих законів і законопроектів у ру- і укрнеті, можна спостерігати картину аргументів «за» і «проти», що розгортається, і які можна об’єднати в кілька категорій, де простежується плутанина, викликана присвоєнням статтю роду (чоловічою статтю – чоловічої, жіночої – жіночого), а також родом – орієнтації (протилежної роду).
Я хотіла б перерахувати і досліджувати найбільш цікаві для мене питання, що виникають з вищевказаної ситуації.
Перше питання стосується аргументів «за». Доводи прихильників анти-ЛГБТ законів досить типові і традиційні, перебувають у межах патріархальної та релігійної моралі, у них дуже помітна тенденція змішувати, інколи ж взагалі не розділяти поняття біологічної статі, роду та сексуальної орієнтації. Нормальною вважається гетеросексуальна орієнтація, зв’язок чоловіка та жінки, спрямована на продовження роду, згідно з «природою».
При цьому ігнорується питання неприродної людської сексуальності, спрямованої на пошук задоволення. Те, що у повсякденному житті люди займаються сексом один з одним не лише (а в переважній більшості випадків «тільки не») заради зачаття дітей, зникає, витісняється з поля мовлення. Під цим також маємо на увазі і поняття потягу, яке психоаналіз дозволяє пояснити, не ігноруючи природних шляхів прояву унікальності та індивідуальності людини незалежно від її статі.
У цих аргументах можна також виділити схильність до присвоєння геям жіночої пасивності і, навпаки, лесбіянки зазвичай описуються як мужоподібні особи, які відкинули свою жіночність. Начебто гомосексуалісти вчиняють злочин проти природи, відмовляючись від анатомічно даного обов’язку бути мужнім чи жіночним згідно зі своєю статтю та родом. Така оцінка гомосексуалістів дуже вузька і має мало зв’язків із реальністю, вона скоріше показує глибоку кастраційну тривогу коментаторів.
Ця тривога може походити зі своєї витісненої інфантильної гомосексуальності, зі страху перед власним бажанням (адже закони відкривають нам впевненість суспільства, що прийняло їх, що «пропагандою» можна досягти майже поголовного гомосексуалізму у дітей і підлітків), але також з глибинного страху перед зникненням різниці статей.
Моя гіпотеза полягає в тому, що оскільки наша сексуальність укорінена в анатомічній різниці статей, тому плутанина, змішання сексуальної орієнтації, роду і статі сприяє тому, що будь-яке розширення поля вибору сексуального об’єкта (замість одного варіанта М+Ж, можливі всі три: М+М, М+Ж, Ж+Ж) негайно загрожує зникненням різниці статей і веде до панічного страху перед ануляцією самої сексуальності як втілення потягу до життя. Це нарцисичний страх перед знищенням відмінностей, ризиком розчинитись у безлічі собі подібних двійників, перед ануляцією бажання, яке в нарцисичних відносинах циркулює по колу замість метонімічного ковзання по об’єктах.
Цей жах викликає особливо сильну агресію, з якою наше суспільство накидається на членів та захисників ЛГБТ співтовариств, забороняє паради, вносить законопроекти, покликані захистити дітей від їхнього впливу, що «розбещує».
Обґрунтованість подібних страхів видається вельми сумнівною, особливо з урахуванням того, що подібні тенденції можна було спостерігати в досить нещодавньому минулому, коли за свої права боролися жінки. Суфражистки і феміністки свого часу стикалися з подібним проявом ксенофобії з боку як чоловіків, так і жінок. Так само вирували емоції в дебатах і аргументах, які доводили, що традиційне суспільство наражається на небезпеку і сім’я перебуває під загрозою. Всі ці пристрасті вирували через бажання жінок працювати і мати рівні цивільні права з чоловіками. Сьогодні ми живемо в іншому суспільстві, де рівність статей здебільшого реалізована, і це не призвело до краху суспільних формацій та сім’ї, хоч і призвело до трансформації суспільних відносин.
Таким чином, питання розрізнення статі, роду та сексуальної орієнтації сьогодні актуалізуються вкотре, але особливим чином.
Друге питання стосується аргументів «проти» законів. Для мене було сюрпризом виявити, що в аргументах «проти» простежується явний біологічний та сциентистський вплив. Опоненти наголошують на генетичній схильності до гомосексуалізму (геями народжуються і в якийсь момент усвідомлюють себе) і на деяке постійне відсоткове співвідношення гомосексуалістів до гетеросексуалів.
При цьому обома сторонами практично повністю ігноруються факти бісексуальності (я не говорю тут навіть про психічну бісексуальність, але про звичайне відкрите чергування суб’єктом сексуальних об’єктів різної статі), і вибір орієнтації подається як єдиний можливий для суб’єкта.
Справді, стать – категорія анатомічна. «Анатомія – це доля», сказав Фрейд, у тому сенсі, що стать дано нам від початку, і не в наших силах її змінити.
Однак необхідно розрізняти питання статі (біологічно заданої) та роду (жіночого та чоловічого). У нашій країні досі є плутанина, викликана присвоєнням статтю роду, чоловічою статтю – чоловічого, жіночою – жіночого. І ця плутанина підтримується більшістю.
Рід, чоловічий чи жіночий – категорія психічна, хоч і вкорінена анатомічною різницею статей. У несвідомому немає розрізнення статей. Психічне розрізнення статі з’являється разом із досвідом розуміння анатомічної різниці, а також вслові, найменуванні. Ти – хлопець. Або ти – дівчинка. Що це означає? Що означає бути хлопчиком чи дівчинкою, чоловіком чи жінкою?
Можливо плутанина підтримується тим, що досі ніхто не міг дати простого і ясного визначення жіночого та чоловічого. Сумнівно, що воно існує.
Що означає чоловіче та жіноче? Чим специфічна кожна із статей?
Психоаналіз у різний час давав різні відповіді це питання.
Фройд пов’язував чоловіче з активністю, а жіноче з пасивністю, вважаючи, що суть лібідо як активного сексуального потягу – чоловіча.
Лакан спантеличував афоризмами «Жінки не існує», «Сексуальних стосунків не існує».
Безліч інших авторів, вчених і тих, кому психоаналіз дозволив обґрунтувати свої докази практичним досвідом, – збагатили культуру своїми дослідженнями на цю плідну тему, серед яких хочеться виділити Лу Андреас Саломе, Марі Бонапарт, Жанін Шассге-Сміржель та інших.
У своєму дослідженні мені хотілося б зробити свій скромний внесок у вивчення цього питання.
Мені здається, що чоловіче та жіноче, як психічні категорії, повстають до нас у слові батьків (хлопчик, дівчинка), у дискурсі (жіночий та чоловічий рід у мові). Вони вкорінюються в анатомічній різниці статей і зазнають розвитку та зміни як у долі індивіда, так і у суспільних відносинах. Вони діалектично пов’язані один з одним, але на несвідомому рівні обидві статі аж ніяк не взаємодоповнюються.
І категорії чоловічого та жіночого відмінні як від анатомічної статі, так і від вибору сексуального об’єкта.
Також важливо розуміти, що цей вибір не заданий поняттями «жіноче» та «чоловіче». Питання статі та роду по відношенню до вибору об’єкта потягу мені здається вторинним, тому що будь-яка людина є суб’єктом свого несвідомого бажання, яке унікальне, позначене особливими фіксаціями і рухається своїм власним шляхом, на якому гомо-, гетеро-, чоловіче і жіноче – лише особливо значні віхи. Психоаналіз передбачає зняття тих зовнішніх категорій, які можуть обмежувати розуміння себе в індивідуальному прояві.
Моє третє питання стосується того, який внесок може зробити психоаналіз та професія психоаналітика в осмислення змін, яким піддається так звана «традиційна сім’я» і, відповідно, суспільні відносини сьогодні.
Професія психоаналітика та питання статі, роду та сексуальної орієнтації
Чи має психоаналітична спільнота наполягати на здійсненні патріархальної сім’ї? Чи гомосексуальні шлюби анулюють статеві відмінності?
Постає питання про місце та позиції, які займає психоаналітик у кабінеті та у суспільстві.
Мені здається, що не є завданням психоаналізу вести за собою, вказувати «правильний» шлях розвитку людської спільноти. Однак він може впливати на нього, будучи частиною цієї спільноти, вносячи свій голос до загального хору голосів різноманітних громадських інститутів та об’єднань. Адже професія не заважає бути членом суспільства, зокрема й професія психоаналітика.
Можна заперечити, що психоаналіз – не професія. Ми любимо говорити за Фройдом, що це – неможлива професія, поруч із вихованням і управлінням. Однак навіть якщо розглядати психоаналіз не як професію, а як, скажімо, мистецтво, чи щось «між» різними означаючими людських «занять», то чи підтверджує це необхідність, припис для психоаналітика бути поза будь-якими суспільними формаціями?
Услід за Елізабет Рудінеcко я вважаю, що не варто переносити нейтральність в аналізі на нейтральність позиції, яку займає психоаналітик у суспільстві.
Психоаналіз, як частина суспільства, може зробити внесок в осмислення станів суспільства та змін, які в ньому відбуваються.
І осмислення питання сексуальності особливо актуальне сьогодні, оскільки акцентуація цих питань виникає на тлі посилення авторитаризму в нашій країні. Історія показує, що психоаналіз не виживає при диктаторських режимах, оскільки основний принцип психоаналізу – принцип вільних асоціацій, можливий лише завдяки державному принципу вільних асоціацій, тобто свободі думок. Закони про заборону пропаганди гомосексуалізму, що стоять на порядку денному, загрожують свободі думок, а отже, вплинуть і на можливості розвитку психоаналізу в нашій країні.
Отже, у цьому короткому нарисі я спробувала висвітлити актуальні на сьогоднішній момент питання розвитку суспільних уявлень про сексуальність та позначити існуючі акценти та тенденції.
Таким чином, об’єктом мого дослідження буде людська психосексуальність, взята в історичній перспективі та вкорінена в анатомічній різниці статей.
Предметом дослідження стане зв’язок статі, роду і вибору сексуального об’єкта, а також вплив суспільних уявлень, що змінюються, на соціальний договір.
Я хочу також спробувати дослідити те, яким чином може вплинути на функції жіночого та чоловічого родів тенденція сучасного суспільства до соціального визнання та авторизації гомосексуальної та гомопарентальної сім’ї, спробувати осмислити те, до чого може призвести чергова напруга у питанні стирання різниці між статями.
—————————————————————————
Оксана Клімчик
Київ, червень 2013
Бібліографія.
- Marriage for all: Against the instrumentalization of psychoanalysis. Paris, 13th January 2013 http://www.lacanquotidien.fr/blog/declaration2013/
- Забужко, Оксана. Польові дослідження з українського сексу: Роман. – Видання п’яте. – К.: Факт, 2003. – 176 с.
- Кон И.С. Введение в сексологию. – М.: Медицина. 1989. – 336 с.
- Рудинеско Е. Розладнана сім’я / пер.з фр.- К.: Ніка-Центр, 2004. – 232 с.
- Рудинеско Э.. Лекции на конференции «Статус психоанализа в современном мире», прошедшей в Киеве в Международном Институте Глубинной Психологии в октябре, 2012.
- Саломе Лу. Эротика / Пер.с нем. Л.Гармаш и З.Венгеровой. – М.: Культурная революция, 2012. – 424 с.:
- Фрейд З. Некоторые психические последствия анатомического различия полов. Из сборника: Зигмунд Фрейд Сексуальная жизнь .-/пер. с нем. А.Боковикова ,Москва, « Фирма СТД » 2006,- 311с
- Фрейд З. О женской сексуальности. Из сборника: Зигмунд Фрейд Сексуальная жизнь .-/пер. с нем. А.Боковикова ,Москва, « Фирма СТД » 2006,- 311с
- Фрейд З. Три очерка по теории сексуальности. Из сборника: Зигмунд Фрейд Сексуальная жизнь .-/пер. с нем. А.Боковикова ,Москва, « Фирма СТД » 2006,- 311с
- Шасге-Смиржель Жанин. Новое женоненавистничество. Из сборника: Уроки французького психоанализа: Десять лет франо-русских клинических коллоквиумов по психоаналізу / Пер.с франц. – М.: «Когито-центр», 2007. – 560 с.
- http://echo.msk.ru/
- http://inosmi.ru/
- http://pravda.com.ua/
- http://ru.wikipedia.org/wiki/Права_сексуальных_меньшинств_в_Европе
- http://stop-hate.in.ua/
- http://www.kvir.ru/
- http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=40734